У січневому номері “Практики МСФЗ” розміщено принаймні дві публікації, які можуть зацікавити МСП (у них розглянуто облік за МСФЗ для МСП).
Перший матеріал — стаття “Як нарахувати єдиний податок МСП?” (автори: Оксана Хмелевська та Оксана Кононенко).
Як вже видно з назви, присвячена вона обліку нарахування єдиного податку підприємствами, які звітують за МСФЗ для МСП. “.. відповідь на запитання щодо обліку ЄП зводиться до того, щоб визначити, так би мовити, дебетову й кредитову частини проводки та момент їх відображення”, — вказано в статті. З огляду на це автори запропонували вирішити такі питання:
- Чим є ЄП в бухобліку — податком на прибуток, вирахуванням із доходу, іншим видом витрат або ж формує вартість активу. Автори зазначили, що норми розділу 29 МСФЗ для МСП, як і МСБО 12 «Податки на прибуток», до єдиного податку застосовувати не можна.
- В який момент визнавати такі витрати (зменшувати доходи, визнавати актив). Тут автори дішли таких висновків:
- у звіті про прибутки та збитки відображають єдиний податок у складі витрат періоду (варіант з обліком єдиного податку за схемою непрямих податкуів — як вирахування з доходу —автори вважають “не зовсім коректним”;
- класифікація витрат — питання судження (як варіант у функціональному розрізі — витрати на збут або адміністративні);
- витрати будуть відображені в момент визнання зобов’язань.
- В який момент визнавати зобов’язання. І ось тут саме цікаве. У статті проаналізовано два підходи до вирішення цього питання:
визнавати зобов’язання з єдиного податку лише тоді, коли здійснено операцію, яка вимагає сплатити єдиного податку за підсумками поточного періоду (аналогічно визнанню зобов’язань з єдиного податку на підставі декларації з цього податку). Тож зобов’язальною подією вважаємо лише операцію, що безпосередньо призводить до виникнення об’єкта оподаткування єдиним податком у відповідному періоді;
визнавати зобов’язання з єдиного податку за, так би мовити, першою подією, тобто вважати зобов’язальною подією будь-яку частину операції (чи то відвантаження товару, чи то отримання оплати від покупця), яка в підсумку призведе до виникнення об’єкта оподаткування ЄП (не обов’язково в поточному періоді).
У статті приділено увагу і технічному аспекту питання — проводкам. Автори показали, як може бути організовано облік нарахування єдиного податку за різних підходів:
- підприємство визнає зобов’язання з єдиного податку тільки під час отримання оплати (тобто фактично орієнтується на задекларовані суми);
- підприємство визнає зобов’язання з єдиного податку за першою подією — чи то відвантаженням товару, чи то отриманням передоплати за нього.
У другому матеріалі — “Неоплачений капітал — актив?” — авторка (Оксана Кононенко) відповіла на таке запитання: