Сьогодні натрапила на дві консультації, які фактично присвячені одній тематиці.
Перша — інтерв’ю Данила Гетманцева Українським новинам в якому йшлося, зокрема, про реформу системи оподаткування доходів фізичних осіб:
“Основная идея состоит в объединении ЕСВ, налога на доходы физических лиц и военного сбора в единый налог с уменьшением эффективной ставки. Сейчас эффективная ставка у нас составляет 37%, номинальная – 42%. Мы предполагаем уменьшить до 30% с последующим уменьшением на 1% ежегодно до 25%. Предполагаем расширить возможность для декларирования, а именно ввести посемейное декларирование. Проще говоря, чтобы декларироваться могла семья. Хотим простимулировать декларирование через увеличение налоговых вычетов. То есть тому человеку, который подает декларацию, мы даем возможность использовать большой объем вычетов налогооблагаемого дохода. <…> И, таким образом, простимулировать людей подавать декларации и научить вести свою финансовую жизнь. А налог на выведенный капитал мы предлагаем ввести по польской модели -до 200 млн гривен оборота. Если у вас доход составляет до 200 млн гривен на протяжении года, то вы можете опционально использовать налог на выведенный капитал.”
Друга — стаття Івана Чалого та Леоніда Карпова на сайті ZN про прогалини ПКУ у частині ополаткування доходів фізосіб.
Автори звернули увагу на те, що ПКУ не визначає, що є доходом для фізосіб, а також нічого не говорить про момент його виникнення. Підняли питання про розмите визначення “самозайнятих осіб”, а також про “систематичність” діяльності фізосіб.
Дивно, але останнім часом я доволі часто сама звертала увагу та обговорювала з колегами кричущі недоліки у ставленні держави до обов’язків субєктів господарювання, які випливають із їх відносин з фізособами, заскорузлого трудового законодавста та системи оподаткувння фізосіб.
Дійсно, ця сфера вже просто кричить про необхідність змін.
І починати, на мій погляд, варто, з-далеку, з базових речей.
Реформування трудового законодавства.
Тут і цивілізація відносин роботодавець- працівник — вже час переводити ці відносини з рівня батьків та дітей на рівень партнерських (наприклад, сторони мають право самостійно вирішувати, коли варто говорити про трудові відносини, а коли вони можуть обмежитись цивільно-правовими; вони мають самі вирішувати питання періодичності виплати доходів тощо).
Тут і проблема перекладання на роботодавців функцій держави. Так, якщо держава хоче стимулювати навчання працівників, то, скажіть будь ласка з якого дива роботодавець має оплачувати навчальні відпустки працівників, якщо навчання не має відношення до їх трудової функції і не “санкціоноване” роботодавцем? Чи те ж псевдопіклування про жінок, під виглядом якого на роботодавців подекуди покладають нездійсненні вимоги, що робить жінок менш конкурентними на ринку праці (наприклад, норма про необхідність працевлаштування певної категорій звільнених жінок – як має, скажімо, рядовий ФОП її виконати?).
Схожі проблеми варто вирішувати і у податковій сфері та сфері соцстрахування.
По-перше, час визнати, що ЄСВ— це фактично податок і з накопиченням заради майбутніх пенсійних виплат він не має наразі нічого спільного.
По-друге, час почати прививати людям розуміння того, що саме вони платять податки, пов’язані з їх доходами (ПДФО, ВЗ і навіть ЄСВ), адже будь-який роботодавець оперує поняттям витрати на персонал (а вже вони фактично розподіляються на суми «на руки», ПДФО, ЄСВ). Впевнена, що у ситуації підвищення розміру ЄСВ пересічний громадянин скоріше буде зловтішатися тим, що експлуататори-роботодавці отримали по заслугах, чим пов’яже цю подію з можливим зниженням свого чистого доходу.
По-третє, і у цій сфері держава намагається буду гарною за чужий рахунок (візьміть для прикладу всі ці дикі правила надання податкових соціальних пільг) та встановлює надмірні вимоги щодо сплати податків (наприклад, необхідність платити зарплатні платежі при кожній виплаті доходів та не рідше 2 разів на місяць) невиправдано складні правила адміністрування та звітування (цілковито дика форма єдиного соцзвіту, інформацію з якого до того ж держоргани чомусь не використовують повною мірою, вимагаючи дублювати ті ж дані в інших вітах)
Про всі ці недоліки можна говорити годинами. Схоже, час вже щось змінювати.